Цей індивідуальний двоколісний транспортний засіб з автономним механічним двигуном існує вже більше ста років. Перші двоколісні екземпляри прамотоціклов виготовили Л. Перро (1879) і С. Роупер. Крім парових рушіїв, з’являлися моделі, що працюють на стиснутому повітрі, з пружинними і електро моторами. Г. Даймлера, що отримав патент № 36423 (25.8.1885г.) Офіційно вважають винахідником мотоцикла. Працездатні мотоцикли також створювали: Е. Батлер (1887), Ф. Малле (1892) і Е. Бернарди (1893). Вперше словом мотоцикл була названа модель виготовлена ​​(1894) братами Хільдебранд і А. Вольфмюллером. Саме вони першими почали дрібносерійне виробництво мотоциклів.

Трицикли «Де-Діон-Бутон» («Клеман», «Штевер», «Куделя», «Фебюс», «Лейтнер» тощо) з початком масового випуску (1898) стали популярні з-за надійності і швидкісних якостей. Першу (1898) російську мотоциклетну гонку виграв трицикл «Клеман» (мотор «ДДБутон» -1, 75л.с.). А. С. Попов, один з піонерів-творців радіозв’язку, одним з перших в Петербурзі придбав трицикл («Маро-Гардона»). Мотоциклетний спорт став каталізатором прогресу мототехніки.

Брати Вернер, встановивши на передню вилку звичайного велосипеда мотор (0,75 л.с.) винайшли (1897), що отримав згодом широке поширення, Мотовелосипед («цікломотор»), який пізніше стали називати – мопед. Потім з’явилися його категорії – мокікі і мофа (від «мотор фаррад»).

Через дешевизну і задовільною прохідності по дорогах тих часів, мотоцикли отримали велике поширення. Постійне впровадження технічних новинок покращували їх якості: система електромагнітного запалювання «Бош» (1897), пружна підвіска заднього колеса знизила безпружинні маси і отримала широке поширення після її появи на мотоциклі «Пежо» (1899). Також як і 4-х циліндровий двигун «Клеман» (1902), карданна передача «ФН» (1904), дискові гальма «Імперіал» (1905), покришки з рифленим протектором «Данлоп» (1902). Англійська велосипедна фірма «Зінгер» розпочала випуск (1901) велосипедів з переднім «моторним колесом», в колесо, що складається з двох половин, був вмонтований мотор (200 кубів). Завод «Росія» А. Лейтнера в Ризі став випускати (1903) одноциліндрові «мотоцикл», завод «Дукс» (Ю. А. Меллера) випускав модель «Мото-Рев», а голландець Мейер в 1903 році став творцем першого моторолера, і в цьому ж році почалося виробництво причіпних мотоциклетних колясок.

Після 1910 року, з’явилися класичні моделі «мотоціклеток»: «Санбім», «Індіан», «Хамбер», «Саролеа», «Скотт», причому мотоцикл «Хамбер» застосовувався в російській армії. Примітно, що багато вузлів і деталі мотоциклів та автомобілів широко застосовувалися на аеропланах тих часів. З року в рік росла потужність моторів. Якщо, поширений на початку століття мотор «Де-Діон-Бутон» (1900) мав обсяг 238 куб. см, потужність 1,75 л.с. при 2000 об / хв, то мотор «Цюндапп» (1980) з об’ємом 49,8 куб. см розвивав потужність 6,8 л.с. при 8800 об / хв. У середині 20-го століття випуск малолітражних автомобілів зменшив ринок збуту мотоциклів та універсалізм мотоциклів почав розшаровуватися на категорії. В процесі цієї еволюції з’явилися «спеціалізовані» різновиди: шосейні, позашляхові, моторолери, гоночні та інші.

Также вы можете почитать про советские мотоциклы и мотоциклы СССР –  moto-planeta.ru